Уже ходить по вулиці смерть же ваша.
— Діти мої, квіти мої!
Зачиніте ворітечка, не пустіте її!
— Мамко наша, любко наша!
Та вже ходить по подвір’ї смерть же ваша.
— Діти мої, квіти мої!
Зачиніте сінні двері, не пустіте її!
— Мамко наша, любко наша!
Та вже ходить по сінечках смерть же ваша.
— Діти мої, квіти мої!
Зачиніте хатні двері, не пустіте її.
— Мамко наша, любко наша!
Уже стоїть у порозі смерть же ваша.
— Діти мої, квіти мої!
Обступіте, не пустіте, відженіте її!
— Мамко наша, любко наша!
Уже стоїть коло полу смерть ваша.
— Діти мої, квіти мої!
Попадайте навколюшки та просіте її.
— Ой смерте наша, смерте наша!
Не бери ж ти мами від нас!
Не бери ж ти мами від нас,
Бо посиротиш же ти нас.
(Зап. 1922 р. Г. Танцюра від Я. Зуїхи. Чи я в лузі не калина була: Укр. нар. алегор. пісні / Упоряд. Т. Колотила. — К., 1991. — С. 159).
Немає коментарів:
Дописати коментар