Втоплениця

І

- А що, Миколо, чи все благополушно? — спитав батько сина, котрий тілько що приїхав із нічлігів та, поставивши у хліву коней, увійшов до хати.

-  Слава Богу! Коні наші цілі, і ніякий звір не триво­жив їх ніччю, — відказав син. — Та от що було у Чорному Яру, де ми сьогодні ночували. Ледве усі нічліжники не покидали своїх коней і не дали драла із лісу.

- Що ж там таке з вами було?

- Гм. Що? Тепер днем і в хаті страшно вимовити... — промовив Микола, запалюючи люльку. — Ми цілісіньку ніч трусилися від переляку, мов у хрещенські морози... 

Про потопельників

Потопельники — се ті небіжчики, що потопилися умисно або випадково. Кожний потопельник має право ходити по сім світі сім літ. До нього не можна ні говорити, ні його зачіпати, ні кидати чим-небудь. Коли потопельник побачить чоловіка, зараз регочеться. Виглядає весь білий. Кожного нового місяця показується на тім місці, де утопиться. За чоловіком має право бігти лиш так далеко від берега, як далеко розливається вода в повінь.