Пошанування в дев'ять днів

У нас, коли людина помре у суботу, п’ятницю помре, то в неділю гарача (пошанування померлого). Хотя й в суботу помре, тоже в неділю гарача. Хотя вона помре в понеділок, тоже в неділю гарача. Воно то неправильно, воно то должно бути дев’ять днів, щоб було дев’ять днів. У нас на Поліссі так. Ми свою маму хоронили в суботу, вона в п’ятницю померла, а в неділю поминали на гарачу службу. Гарача служба то була. А через сорок днів була сорокова. Тоді вже кожної неділі поминають в церкві, коли йдуть до церкви. Я хожу кожної неділі, я в хор ходю. Кожної неділі я книжечку взяла, записала ім’я чоловіка, матера, батька та чоловікового батька, своїх таких, то тьотку, то інших... А вийде рік, тоді тоже на гарачу подам.

Ну така вона якась, не знаю. Так батюшка каже, що гарача... Люди йдуть також на могилки, заносять хліб, настільника застилаїм на могилу. Кладемо на нього хліб. Булку свого хліба краще. Найчастіше кладуть одну хлібину. Другу булку несуть в церкву. І сахар несуть. Отправляють. Коливо знову роблять на гарачу сорокову, як у дев’ятий день.

Приготовляють коливо з хліба, сахару (меду) і води.

Батюшка на могилкі на сорокову гарачу не йде. Він тільки в церкві одслужіт. Ми самі родиною йдемо, помолімса і тоді вже плачім. Хто що, хто кому, хто як може. Свічкі тії, що з церкви, допальваєм на могілах. Забираємо хліб та настільника до хати. А хліб, одну булку, і шклянку води, як покійник помре, должні стояти, лежати на столі до сорока днів. Потім хлібину оддають свиням, бо він засохне, що його врізать не можна.

Коли минає рік, то тоже отправляемо гарачу. Як мине п’ять, сім, вісім літ, то тоже отправляемо гарачу. Але тепер її зовемо «годовая». Все робимо, як і раніше. До годової треба обміняти перший малий хрест на новий великий, можна і пам’ятник поставиті. Малий хрест не викідают, а ставлять поруч з великім. Несті його додому не можна. І з могілок нічого брати не можна. Коли роковий хрест ставлять, то кажуть, що «нарублівають Криж».

Ще ми поминаєм рідних в проводну неділю після Великодня. Святковий тиждень для того, щоб опрядкувати могилкі. Тому в проводную всі йдемо до рідних. Несемо хліб, білі яйця — їх не красят. Тут всі молятся, поминають предків. Дехто випиває біля могили червоне вино, а більше родіна вся обідає дома. Особливий день для предків — навський четвер після Пасхи. У землі нічого не роблять, щоб їх не будіті. Предків треба завжди пом’ятати.

(Сидорук В., Шевчук С. Поховання та пошанування по­мерлих. Духовне коло. // Етнокультура Волинського Полісся і чорнобильська трагедія (Зарічненський р-н). — Рівне, 1998. - С. 301-303).