Одна дівка прийшла
до утрені; тільки дивиться — усі незнайомі їй люди. Коли ж підійшла до неї її
хрещена мати-покійниця, взяла за руку да й каже:
— Утікай, як мога утікай звідси! Бо як побачить тебе
рідна мати, то розірве на шматочки.
Дівка чимдужче додому. Прибігає вже до хати, аж щось
гуде і виє ззаду. Оглянеться — аж за нею женеться рідна мати. Дівка скинула із
себе свитку — мати вхопила й розірвала; скинула з голови хустку — мати
розірвала й хустку. Убігла дівка в хату да й упала без пам’яті.
А мати зупинилась на порозі, завила страшно, повела по
всій хаті очима та й зникла.
(Записки о
Южной Руси / Изд. П.
Кулиш. — СПб., 1856. — Т. 2. — С. 42-43. Записки о Южной Руси / Изд. П. Кулиш
(Репринтное издание). — К., 1994. — Т. 2. — С. 43-44).
Немає коментарів:
Дописати коментар