Моління святителів за душу

Три святителі: Василій Великий, Григорій Богослов і Іоан Златоуст під час свого земного перебування ходили разом, вчили народ, носили на плечах церкву Божу і в ній правили службу. Одного разу прийшли вони до болота і ледь-ледь перейшли його. Про це дізнався власник того місця і наказав побудувати через болото міст. Невдовзі господар помер і попав за гріхи в пекло. Через декілька літ святителі повернулися знову тим самим шляхом і, дійшовши до болота, здивувалися, що тут побудований міст. Тоді вони на мосту влаштували церкву і почали відправляти богослужіння за ту душу, яка зробила таке богоугодне діло. Як тільки вони скінчили літургію за упокій душі, як раптом при­летів у церкву ангел з обгорілими крильми. На питання святителів, чому у нього обгоріли крила, ангел відповів:

- Та душа, за яку ви молились і правили службу Божу, була в пеклі, на самому споді. Господь звелів мені винести її з пекла за те, що молитеся ви, і я ви­конав волю Господню; але наскільки це було дуже важко, ви можете пересвідчитися по обгорілих моїх крилах. Господь послав мене, щоб утішити вас.

(Чубинський П. Мудрість віків (Укр. народознавство у творчій спадщині П. Чубинського): У 2 кн. — K., 1995. — Кн. 1. — С. 158).