Про смерть

Зі смертю людина пов’язувала багато містичного, наприклад, різні повір’я та прикмети, що пророкують смерть, навіть сни. Все це якоюсь мірою збереглося до наших днів, люди ще пам’ятають давні повір’я, хоч не завжди вірять їм.

—                  Коли курка співає, буде мрець.

—                  Якщо собака виє і мордою до землі припадає, хтось помре.

—                  Якщо сова кричить: «Поховав! Поховав!» — і го­ловою вниз.

—                  Якщо сниться, що побудував нову хату, то комусь «побудують» домовину.

(Зап. Л. Іваннікова 1989 р. у с. Губча Старокостантинівського р-ну Хмельницької обл.).

У момент смерті засвічували свічку і лампадку, закривали дзеркала, які є в хаті. Не можна було голосно кричати й плакати. І ще розв’язували всі вузли в хаті, щоб і в мертвого в душі вузли розв’язалися.

Коли є покійник у селі, не можна нічого сіяти, садити, чіпати насіння, саджанці, квашені овочі, солити огірки чи капусту на зиму, бо посіяне замре в землі, а засолене пропаде. Не можна підсаджувати квочку, гуску або чіпати яйця, бо позамирають кур­чата.

(Зап. Л. Іваннікова 01. 06. 1989 р. у с. Гнідин Бориспіль­ського р-ну Київської обл.  Благослови, Мати / Упоряд. Л. Іваннікова. — К., 1995. — С. 159).