Розмова Смерті з Іродом

— Що мя словеси страшаєши?

Разві ти мене і до днесь не знавши?

Аз єсм богат і славен і ність

никто ми равен.

— Слава і багатство перейдуть:

Сей коси довольно взмаху —

І мертв уже чоловік од страху!

— Коси ти, бабо, траву своєю косою,

Не тобі, машкаро, споритись зо мною:

Я могуществом і силою

Заставлю тебе покориться.

— Безумне, всього світа я сильній нахожуся,

Із начала віка нікому не клонюся;

Аз всім монархиня, всього світу пані,

Я цариця сущи над всякі страни,

Князіє і царіє под властю моєю,

Усіх вас я посічу косою своєю.

(Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. - К., 1993. - Т. IV. - Кн. 1. - С. 221).