Про потопельників

Потопельники — се ті небіжчики, що потопилися умисно або випадково. Кожний потопельник має право ходити по сім світі сім літ. До нього не можна ні говорити, ні його зачіпати, ні кидати чим-небудь. Коли потопельник побачить чоловіка, зараз регочеться. Виглядає весь білий. Кожного нового місяця показується на тім місці, де утопиться. За чоловіком має право бігти лиш так далеко від берега, як далеко розливається вода в повінь.

 

(Знадоби до української демонології. — Т. 1. Зібрав В. Гнатюк. — Етногр. зб. — Львів, 1904. — Т. 15. — С. 256).

Потопельник виглядає як звичайний чоловік, лише чорний, як вуголь, та має дуже довгий волос

(Там само. — II, 684).

Потопельники купаються по ночах у тій воді, в якій втопилися

(Там само. — С. 677-678).

Люблять одначе зближатися до людей та робити їм збитки. Одна потопельничка ходить неподалеку людей і заводить через те, що вже по смерті чоловік ударив її в лице

(Там само. — 258).

Інша пускає сплав із пімсти, що сплавники відтручували її цвайкою (канат) від сплава

(Там само. — С. 259).

Потопельник хоче затягнути парубка у воду і втопити

(Там само. — С. 263);

обхлюпує чоловіка водою і везеться на фірі

(Там само. — С. 264);

не дає рибакові ловити рибу

(Там само. — II, 689);

рибак зі злості вириває потопельникові жменю бороди

(Там само. — С. 690).

Іншим разом потопельник дає себе зловити рибакові замість риби, але той перелякується, нидіє, наслідком чого і вмирає

(Там само. — І, 257).

Потопельник перевертає човен із двома людьми і пус­кає водою за те, що один ударив його веслом. По якімсь часі показується на тім місці весілля; музика грає, а придани співають

(Там само. — II, 680).

Потопельники манять не раз людей до води, щоби й вони втопилися

(Там само. — С. 683).

Один пото­пельник ходить знов цілий рік до жінки і мучить її

(Там само. — С. 688).

Потопельники можуть показуватися людям у різних постатях. Один потопельник пливе по воді у вигляді кудлатого хлопа і то так замашисто, що аж вода роз­скакується по берегах

(Там само. — С. 685).

Являється також у постаті однорічної дитини

(Там само. — І, 262).

Звичайно перемінюється в коня і ходить поночі. Як кого перейде і понюхає, той умре

(Там само. — II, 675).

Часом вискакує з води як лошачок

(Там само. — І, 261),

або являється в виді крокодила та гориля¹

(Там само. —692).

Потопельників не ховають на цвинтарі, бо через те міг би град повибивати засіви

(Там само. — С. 695).

¹ Людиноподібна мавпа.

Кожен місяць, коли він уповні, потопельники пли­вуть до того місця, де хто потонув, і купаються при місячному світлі. Потопельників хоронять на кла­довищі, бо їх не так бояться, як вішальників.

(Чубинський П. Мудрість віків (Укр. народознавство у творчій спадщині П. Чубинського): У 2 кн. — К., 1995. — Кн. 1. - С. 206).