Скарб у скрині

Були собі убогі чоловік та жінка, і було у них двоє дітей: синок маленький і дочка Палазя. Пішов чоловік на заробітки, а жінку з дітьми дома кинув. І до того вони дожились, що вже і їсти нічого. Спекла вона з останньої муки два коржі, то і всього. От сидять вони раз ввечері, а щось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Вийшов, дивиться — стоїть скриня повна грошей і свічечка горить. Набрав він грошей в запіл, вніс в хату, а там удруге пішов.

- Що ти там робиш?

- Та там, мамо, надворі скриня з грішми, так я оце набрав та ще піду.

Вийшла вона з хати, як побачила ту скриню — розсмикалася та тікі нахилилась брать, а скриня її зачепила та так крізь землю і загула. Плаче той хлоп­чик, сидить в хаті — матері нема, а Палазі нічого їсти.

От прокинулась Палазя:

- Чого ти, братіку, плачеш?

- Та матері нема дома.

- А дай мені їсти!

Одломив він кусок коржа, дав їй. Сидить уп’ять плаче; аж іде в хату дід — такий старець.

- Дай мені, — каже, — хлопчику, хліба!

- Чого ж я вам дам? У мене тікі і є, що два коржі, а матері дома нема.

- Дай, — каже, — хліба, я тобі матір найду.

Він взяв і дав. Тікі ввечері — як загуде, як зашумить, він вийшов з хати, аж стоїть скриня, а біля скрині — мати.

- Ідіть, мамо, в хату.

Вона пішла в хату, а він давай ті гроші носить, аж поки всі переносив.

- Я, — каже, — мамо, отту свічечку внесу.

Вніс і свічечку.

- Я, — каже, — мамо, і отту скриню вволоку.

- Та не треба, синку!

- Ну, так я, мамо, в свою гроші поскладаю, а в нову — сорочки.

Переклав все та й живуть собі. Отто вже його щастя, бо окрім його і мати не могла взяти.

(Зап. в середині XIX ст. в с. Синєгубівка Олександрів- ського пов. Катеринославської губ. Малорусские народные предания й рассказы / Свод М. Драгоманова. — К., 1876. — С. 79. — № 3. Легенди та перекази / Упоряд. А. Іоаніди. — К., 1985. - С. 63).