Заворожений скарб на Світязі

Жав раз чоловік жито у полі коло Світязя. А з ним дівчинка маленька. Зайде вона до озера, набере чер­вінців та й каже:

- Тату, а подивіться, які в мене гарні черепки.

А він:

- Та ну тебе з твоїми черепками!

Через деякий час вона знову:

- Та подивіться ж, тату, які у мене гарні черепки!

Глянув чоловік, а в неї повні пригорщі червінців.

- Ану, — каже, — покажи, де ти їх набрала.

Вона й повела його до озера. Дивиться він — плаває на Світязі скринька, повна червінців. Зайшов він у воду, нахилився, щоб набрати тих грошей — скринька сама зачинилася й попливла на середину озера.

(Тутковский П. Вольшское озеро Свитязь й народные предания о нем // Киевская старина, № 72. — Кн. 3. —с.149. Золота скриня. Збірник народних легенд і пере­казів Північної Волині й Західного Полісся / Зібрав та впоряд. В.Давидюк. — Луцьк, 1996. — С. 57).