На Татарській горі йшло три чоловіки з ликами, аж дивляться — щось блищить.
Один побачив — побіг, а ті й собі за ним слідом, а то гроші з-під землі вийшли
пресушуватися. Якби один біг, то, може, вони були б на місці лежали. А вони як
зачали усі бігти, то тії гроші й поховалися. Почали вони гребти пісок на тому
місці, то знайшли шість карбованців, а ті решта встигли вглиб закопатися.
(Золота
скриня. Збірник народних легенд і переказів Північної Волині й Західного
Полісся / Зібрав та впоряд. В. Давидюк. — Луцьк, 1996. — С. 56).
Немає коментарів:
Дописати коментар