Моглиці (цвинтар, кладовище)

Завше на Поліссі були на підвищенні, ліпше вище рівня села, щоб вітьор обвивав. Сосни на них ніколи не садили. Вони у нас самонасіваюца. Моглі садити калину, скраю берези.

З моглиць не можна нічого брати до хати, нести додому. Одін хозяїн пошов і забрав старі хрести (крижи), щоб хату гріть. Покі порізав, то сам згорів. Хрести осталіса. Хто кінчив життя самогубством, того ховалі за моглицями, не ставилі хресті. Тепер такі могили в конці моглиць. Як ховають на моглицях, то спершу ставлять малий хрест, через рук — великий. На другий день, як похо­вають, несуть покойніку сніданок (лишають скланку води, ложку, а в тарілці їжу, яка була на обіді).

(Зап. у с. Зарічне від Н. Дядемчук (1926 р. н.) 12. 08. 1998 р. Сидорук В., Шевчук С. Етнографічні свідчення Н. Дя­демчук (с. Зарічне); С. Парашко (с. Омит) // Етнокультура

Волинського Полісся і чорнобильська трагедія (Зарічненський р-н). — Рівне, 1998. — С. 304).